Відеодзвінки з рідними: що робити, коли дитина мовчить
Коли близькі далеко, дорослим природно хочеться, щоб дитина бачила їх частіше. Але втома, сором, новий режим чи просто вік можуть зробити відеодзвінок важким. Мовчання перед екраном не означає, що дитина не любить бабусю чи дідуся.
Зменшіть очікування від розмови
Не обов’язково проводити довгий дзвінок і відповідати на всі запитання. Для молодшої дитини достатньо помахати рукою, показати іграшку, послухати коротку пісню або разом подивитися, як близька людина готує щось на кухні.
Спробуйте попередити рідних заздалегідь: «Сьогодні вона може лише послухати» або «Він, можливо, не захоче дивитися в камеру». Це знімає з дитини тягар бути «ввічливим ведучим» чужої туги.
Дайте дитині простий спосіб бути в контакті
Запропонуйте вибір: надіслати голосове, показати улюблену річ, разом обрати одну фотографію, передати смішний рух чи намалювати в повітрі сердечко. Контакт не вимірюється кількістю сказаних речень.
UNICEF радить підтримувати передбачувані щоденні ритуали під час переміщення. Короткий дзвінок у звичний день або знайома колискова раз на тиждень часто працюють краще, ніж рідкісні довгі розмови, до яких треба «зібратися».
Поважайте «не сьогодні»
Якщо дитина відвертається, ховається або каже, що не хоче, не соромте її. Скажіть: «Добре, сьогодні не будемо. Я передам, що ти про них пам’ятаєш». Повернутися до контакту можна іншим разом.
Якщо розлука викликає дуже сильний страх, тривале уникання чи дитина після кожного дзвінка довго не може заспокоїтися, поговоріть із психологом. Не кожен зв’язок на відстані має однаково відчуватися в різні періоди життя.